Проєкт «Історія Голоду»
Проєкт «Історія Голоду»: учні нашої школи зберігають пам’ять про трагічні події Голодомору
Учні нашої школи долучилися до проєкту-пошуку «Історія Голоду», присвяченого Дню пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. Його мета — зібрати живі свідчення очевидців страшних подій, аби зберегти історичну правду та передати її наступним поколінням.
У межах проєкту школярі взяли інтерв’ю в жительки села Яснозір’я — Рубець Ганни Лук’янівни, 1921 року народження. Попри поважний вік, жінка й досі чітко пам’ятає лихоліття, що випали на долю її родини та всього українського народу.
На час Голодомору Ганні Лук’янівні було лише 12–13 років. Вона пригадує початок колективізації, коли в її сім’ї відібрали корів, свиней, овець і курей та передали на спільну ферму. Особливо врізалася в пам’ять історія про козу, яку батьки мріяли придбати, — але цьому так і не судилося статися.
Родина була великою: батько Лук’ян, мати Наталка та восьмеро дітей. Четверо з них не пережили жахіть 1932–1933 років. Жінка згадує, як «продзагонівці» нишпорили по хаті, виганяючи всіх надвір, щоб ніхто не заважав. Вони шукали приховане зерно, але не знайшли двох мішків пшениці, схованих за подвійною стіною. Саме це врятувало життя частині сім’ї. З тієї пшениці мати пекла хліб, який ділили на всіх.
Ганна Лук’янівна добре пам’ятає дію так званого «закону про п’ять колосків», коли людей карали навіть за кілька зібраних зернин. Її батька за «саботаж хлібозаготівлі» заарештували й заслали «десь на північ». Родина залишилася сам на сам із голодом і виживала, як могла.
104-річна прабабуся учениці також пригадує чутки про випадки канібалізму та мертвих підлітків на вулицях села. Попри численні трагедії, які випали на її долю, вона зберігає дивовижну силу духу та оптимізм. Її слова сьогодні звучать особливо символічно:«Пережила всі війни і голод — переживу і цю війну!»
Проєкт «Історія Голоду» дав можливість нашим учням торкнутися живої історії, усвідомити масштаби трагедії та важливість збереження пам’яті. Такі зустрічі — це місток між поколіннями, що допомагає не допустити повторення подібних злочинів у майбутньому.